CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
3 Цар. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

3-я книга Царств

Глава 2

1 Когда приблизились дни Давидовы к смерти, он дал завещание Соломону, сыну своему, и сказал:

2 Я отхожу в путь всей земли, а ты будь тверд и будь мужествен.

3 Будь на страже Господа, Бога твоего, ходя путями Его, соблюдая заповеди Его, и законы Его, и откровения Его, как написано в законе Моисеевом, чтобы тебе быть благоразумным во всем, что ни будешь делать, и везде, куда ни обратишься; -

4 чтобы Господь исполнил слово Свое, которое Он изрек мне, говоря: если сыновья твои будут держаться пути своего, ходя предо Мною в истине от всего сердца своего и от всей души своей, то не пресечется у тебя сидящий на престоле Израилевом.

5 Ты знаешь, что сделал со мною Иоав, сын Церуии, как поступил он с двумя военачальниками Израилевыми, с Авнером, сыном Неровым и с Амасою, сыном Иеферовым, которых он убил, и пролил битвенную кровь во время мира, и обагрил битвенною кровью пояс свой, который на чреслах его, и сапоги свои, которые на ногах его.

6 Поступи с ним, как научит тебя мудрость твоя, и не допусти, чтобы седина его спокойно перешла в преисподнюю.

7 А сынам Варзиллая Галаадитянина сделай милость: пусть они будут в числе питающихся от стола твоего; потому что они предстали ко мне, когда я бежал от Авессалома, брата твоего.

8 Вот, у тебя Шимей, сын Геры, Вениамитянина, из Бахурима; он злословил меня оскорбительным злословием в то время, когда я шел в Маханаим. Но когда он вышел навстречу мне к Иордану, то я поклялся ему Господом, сказав: не убью тебя мечем.

9 Итак, не оставь его без наказания; ты человек мудрый, и знаешь, как поступить с ним, и препроводи седину его с кровью в преисподнюю.

10 И почил Давид с отцами своими, и погребен в городе Давидовом.

11 Времени царствования Давидова над Израилем было сорок лет: в Хевроне царствовал он семь лет, и в Иерусалиме царствовал тридцать три года.

12 И воссел Соломон на престоле Давида, отца своего, и царство его было весьма твердо.

13 Адония, сын Хаггифы, пришел к Вирсавии, матери Соломоновой; она сказала: с миром ли ты пришел? И сказал он: с миром.

14 И сказал: у меня есть слово к тебе. Она сказала: говори.

15 И сказал он: ты знаешь, что царство было мое, и на меня обратил лице свое весь Израиль, чтоб я был царем; но царство отошло от меня, и перешло к брату моему; потому что оно назначено было ему Господом.

16 Теперь одного прошу у тебя: не откажи мне! Она сказала ему: говори.

17 И сказал он: скажи царю Соломону (он тебе не откажет), чтобы дал он мне Ависагу Сунамитянку в жену.

18 Вирсавия сказала: хорошо, я поговорю о тебе царю.

19 И пошла Вирсавия к царю Соломону поговорить ему о Адонии. Царь встал пред нею, и поклонился ей, и сел на престоле своем, и велел поставить престол для матери царевой, и она села по правую руку его,

20 И сказала: я имею одну небольшую просьбу к тебе, не откажи мне. Царь сказал ей: проси, мать моя; я не откажу тебе.

21 И сказала она: пусть отдадут Ависагу Сунамитянку брату твоему Адонии в жену.

22 И отвечал царь Соломон, и сказал матери своей: что ты просишь для Адонии Ависагу Сунамитянку? Проси для него царства, потому что он старший мой брат, а с ним и для Авиафара священника, и для Иоава, сына Церуина;

23 И поклялся царь Соломон Господом, говоря: то и то да соделает мне Бог, и то и то приложит, на свою душу сказал Адония слово сие.

24 Итак, жив Господь, который утвердил меня, и посадил меня на престоле Давида отца моего, и который устроил мне дом так, как сказал! Сегодня же умерщвлен будет Адония.

25 И послал царь Соломон Бенаию, сына Иегоиады, который поразил его, и он умер.

26 Авиафару же священнику сказал царь: пойди в Анафоф в свои села; ибо ты повинен смерти, но сегодня не умерщвляю тебя; потому что ты носил ковчег Господа Иеговы пред отцем моим Давидом, и потому что ты участвовал и страдал во всех страданиях отца моего.

27 Таким образом изгнал Соломон Авиафара, чтобы он не был священником Господа, в исполнение слова Господа, которое Он изрек о доме Илия в Силоме.

28 Слух о сем дошел до Иоава; Иоав же был на стороне Адонии, хотя прежде не был на стороне Авессалома. И убежал Иоав в скинию Господа, и ухватился за роги жертвенника.

29 Царю Соломону донесено, что он убежал в скинию Господа, и теперь находится у жертвенника; и послал Соломон Бенаию, сына Иегоиады, и сказал: поди, убей его.

30 И пришел Бенаия в скинию Господа, и сказал ему: так говорит царь: выди отсюда; но он сказал: не выду, а пусть здесь умру. И принес Бенаия ответ царю, и сказал: так говорит Иоав, и так отвечал мне.

31 Царь сказал ему: сделай, как он сказал: убей его, и похорони его, и сними с меня и с дома отца моего невинную кровь, которую пролил Иоав.

32 Да обратит Господь кровь его на его голову, потому что он убил двух мужей, которые праведнее и лучше его, и без ведома отца моего Давида умертвил их мечем, Авнера, сына Нерова, военачальника Израилева, и Амасу, сына Иеферова, военачальника Иудина.

33 Да обратится кровь их на голову Иоава и на голову потомства его во век; Давиду же и потомству его, и дому его, и престолу его да будет мир от Господа во век!

34 И пошел Бенаия, сын Иегоиады, и поразил его, и умертвил его; и погребен он в доме его, в пустыне.

35 А вместо его сделал военачальником Бенаию, сына Иегоиады; а на место Авиафара поставил царь священника Цадока.

36 И послал царь, и позвал Шимея, и сказал ему: построй себе дом в Иерусалиме, и живи тут, не выходи отсюда никуда.

37 А когда выдешь и перейдешь чрез поток Кедрон, то знай, что ты умрешь, кровь твоя будет на голове твоей.

38 И сказал Шимей царю: хорошо; как сказал государь мой царь, так и сделает раб твой. И жил Шимей в Иерусалиме много времени.

39 Но по прошествии трех лет случилось, что убежали от Шимея два раба к Ахишу, сыну Маахи, царю Гефскому. Шимею сказали: вот, рабы твои в Гефе.

40 И встал Шимей, и оседлал осла своего, и отправился в Геф к Ахишу, искать рабов своих. И пошел Шимей, и привел рабов своих из Гефа.

41 И донесено Соломону, что Шимей ходил из Иерусалима в Геф, и возвратился.

42 И послал царь, и призвал Шимея, и сказал ему: не заклял ли я тебя Господом, и не объявил ли я тебе: когда отсюда выдешь, и пойдешь куда-нибудь, то знай, что умрешь? И ты сказал мне: хорошо, слушаю.

43 Почему же ты не сохранил клятвы Господа и приказания, которое я дал тебе?

44 И сказал царь Шимею: ты знаешь все зло, и сердце твое знает, что ты сделал отцу моему Давиду. Теперь обращает Господь твое беззаконие на твою голову.

45 А царь Соломон благословен, и престол Давидов да будет тверд пред Господом вовек!

46 И приказал Бенаии, сыну Иегоиады; и он пошел, и убил его, и умер. И твердо держалось царство в руке Соломона.

1-а царiв

Розділ 2

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

3-я книга Царств

Глава 2

1-а царiв

Розділ 2

1 Когда приблизились дни Давидовы к смерти, он дал завещание Соломону, сыну своему, и сказал:

1 І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

2 Я отхожу в путь всей земли, а ты будь тверд и будь мужествен.

2 „Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

3 Будь на страже Господа, Бога твоего, ходя путями Его, соблюдая заповеди Его, и законы Его, и откровения Его, как написано в законе Моисеевом, чтобы тебе быть благоразумным во всем, что ни будешь делать, и везде, куда ни обратишься; -

3 І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

4 чтобы Господь исполнил слово Свое, которое Он изрек мне, говоря: если сыновья твои будут держаться пути своего, ходя предо Мною в истине от всего сердца своего и от всей души своей, то не пресечется у тебя сидящий на престоле Израилевом.

4 щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

5 Ты знаешь, что сделал со мною Иоав, сын Церуии, как поступил он с двумя военачальниками Израилевыми, с Авнером, сыном Неровым и с Амасою, сыном Иеферовым, которых он убил, и пролил битвенную кровь во время мира, и обагрил битвенною кровью пояс свой, который на чреслах его, и сапоги свои, которые на ногах его.

5 А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

6 Поступи с ним, как научит тебя мудрость твоя, и не допусти, чтобы седина его спокойно перешла в преисподнюю.

6 І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

7 А сынам Варзиллая Галаадитянина сделай милость: пусть они будут в числе питающихся от стола твоего; потому что они предстали ко мне, когда я бежал от Авессалома, брата твоего.

7 А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

8 Вот, у тебя Шимей, сын Геры, Вениамитянина, из Бахурима; он злословил меня оскорбительным злословием в то время, когда я шел в Маханаим. Но когда он вышел навстречу мне к Иордану, то я поклялся ему Господом, сказав: не убью тебя мечем.

8 А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

9 Итак, не оставь его без наказания; ты человек мудрый, и знаешь, как поступить с ним, и препроводи седину его с кровью в преисподнюю.

9 А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

10 И почил Давид с отцами своими, и погребен в городе Давидовом.

10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

11 Времени царствования Давидова над Израилем было сорок лет: в Хевроне царствовал он семь лет, и в Иерусалиме царствовал тридцать три года.

11 А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

12 И воссел Соломон на престоле Давида, отца своего, и царство его было весьма твердо.

12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

13 Адония, сын Хаггифы, пришел к Вирсавии, матери Соломоновой; она сказала: с миром ли ты пришел? И сказал он: с миром.

13 І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

14 И сказал: у меня есть слово к тебе. Она сказала: говори.

14 І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

15 И сказал он: ты знаешь, что царство было мое, и на меня обратил лице свое весь Израиль, чтоб я был царем; но царство отошло от меня, и перешло к брату моему; потому что оно назначено было ему Господом.

15 І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

16 Теперь одного прошу у тебя: не откажи мне! Она сказала ему: говори.

16 А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

17 И сказал он: скажи царю Соломону (он тебе не откажет), чтобы дал он мне Ависагу Сунамитянку в жену.

17 І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

18 Вирсавия сказала: хорошо, я поговорю о тебе царю.

18 І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

19 И пошла Вирсавия к царю Соломону поговорить ему о Адонии. Царь встал пред нею, и поклонился ей, и сел на престоле своем, и велел поставить престол для матери царевой, и она села по правую руку его,

19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

20 И сказала: я имею одну небольшую просьбу к тебе, не откажи мне. Царь сказал ей: проси, мать моя; я не откажу тебе.

20 І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

21 И сказала она: пусть отдадут Ависагу Сунамитянку брату твоему Адонии в жену.

21 І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

22 И отвечал царь Соломон, и сказал матери своей: что ты просишь для Адонии Ависагу Сунамитянку? Проси для него царства, потому что он старший мой брат, а с ним и для Авиафара священника, и для Иоава, сына Церуина;

22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

23 И поклялся царь Соломон Господом, говоря: то и то да соделает мне Бог, и то и то приложит, на свою душу сказал Адония слово сие.

23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

24 Итак, жив Господь, который утвердил меня, и посадил меня на престоле Давида отца моего, и который устроил мне дом так, как сказал! Сегодня же умерщвлен будет Адония.

24 А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

25 И послал царь Соломон Бенаию, сына Иегоиады, который поразил его, и он умер.

25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

26 Авиафару же священнику сказал царь: пойди в Анафоф в свои села; ибо ты повинен смерти, но сегодня не умерщвляю тебя; потому что ты носил ковчег Господа Иеговы пред отцем моим Давидом, и потому что ты участвовал и страдал во всех страданиях отца моего.

26 А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

27 Таким образом изгнал Соломон Авиафара, чтобы он не был священником Господа, в исполнение слова Господа, которое Он изрек о доме Илия в Силоме.

27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

28 Слух о сем дошел до Иоава; Иоав же был на стороне Адонии, хотя прежде не был на стороне Авессалома. И убежал Иоав в скинию Господа, и ухватился за роги жертвенника.

28 А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

29 Царю Соломону донесено, что он убежал в скинию Господа, и теперь находится у жертвенника; и послал Соломон Бенаию, сына Иегоиады, и сказал: поди, убей его.

29 І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

30 И пришел Бенаия в скинию Господа, и сказал ему: так говорит царь: выди отсюда; но он сказал: не выду, а пусть здесь умру. И принес Бенаия ответ царю, и сказал: так говорит Иоав, и так отвечал мне.

30 І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

31 Царь сказал ему: сделай, как он сказал: убей его, и похорони его, и сними с меня и с дома отца моего невинную кровь, которую пролил Иоав.

31 І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

32 Да обратит Господь кровь его на его голову, потому что он убил двух мужей, которые праведнее и лучше его, и без ведома отца моего Давида умертвил их мечем, Авнера, сына Нерова, военачальника Израилева, и Амасу, сына Иеферова, военачальника Иудина.

32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

33 Да обратится кровь их на голову Иоава и на голову потомства его во век; Давиду же и потомству его, и дому его, и престолу его да будет мир от Господа во век!

33 І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

34 И пошел Бенаия, сын Иегоиады, и поразил его, и умертвил его; и погребен он в доме его, в пустыне.

34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

35 А вместо его сделал военачальником Бенаию, сына Иегоиады; а на место Авиафара поставил царь священника Цадока.

35 А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

36 И послал царь, и позвал Шимея, и сказал ему: построй себе дом в Иерусалиме, и живи тут, не выходи отсюда никуда.

36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

37 А когда выдешь и перейдешь чрез поток Кедрон, то знай, что ты умрешь, кровь твоя будет на голове твоей.

37 І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

38 И сказал Шимей царю: хорошо; как сказал государь мой царь, так и сделает раб твой. И жил Шимей в Иерусалиме много времени.

38 І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

39 Но по прошествии трех лет случилось, что убежали от Шимея два раба к Ахишу, сыну Маахи, царю Гефскому. Шимею сказали: вот, рабы твои в Гефе.

39 І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

40 И встал Шимей, и оседлал осла своего, и отправился в Геф к Ахишу, искать рабов своих. И пошел Шимей, и привел рабов своих из Гефа.

40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

41 И донесено Соломону, что Шимей ходил из Иерусалима в Геф, и возвратился.

41 А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

42 И послал царь, и призвал Шимея, и сказал ему: не заклял ли я тебя Господом, и не объявил ли я тебе: когда отсюда выдешь, и пойдешь куда-нибудь, то знай, что умрешь? И ты сказал мне: хорошо, слушаю.

42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

43 Почему же ты не сохранил клятвы Господа и приказания, которое я дал тебе?

43 І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

44 И сказал царь Шимею: ты знаешь все зло, и сердце твое знает, что ты сделал отцу моему Давиду. Теперь обращает Господь твое беззаконие на твою голову.

44 І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

45 А царь Соломон благословен, и престол Давидов да будет тверд пред Господом вовек!

45 А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

46 И приказал Бенаии, сыну Иегоиады; и он пошел, и убил его, и умер. И твердо держалось царство в руке Соломона.

46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він помер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

1.0x